Я – психолог за фахом, маю поглиблену освіту в одному з аналітичних методів. Логотерапію вивчаю як раз задля своєї професії. Можна було б працювати в одному обраному методі та не вчити нічого нового, але мені часто здавалося, що чогось не вистачає для роботи. А з деякими клієнтами зовсім не працює те, що добре працює з іншими. Логотерапія стала для моєї роботи як ягідка на торті, як гарний завершальний етап.
Перше, що я помітила цікавим для себе – самодистанціювання. Зазвичай в терапії використовується самопізнання, що є важливим кроком, але ще важливіше, щоб воно не стало ціллю терапії. Для цього наступним кроком є саме самодистанціювання. І я використовую це у своїй роботі та в житті. Якщо клієнт дуже стурбований своїми переживаннями, можливо в нього низька самооцінка, втрата цінності, розуміння себе та світу, я можу не запрошувати його йти за цими почуттями у глибину, не шукати їх джерела в дитинстві. А навпаки, відійти в сторону і запитати себе ніби від третьої особи: “Що ти бачиш, що відбувається, на що це схоже, що це тобі нагадує, що ти можеш сказати про цю людину?”. Така стороння оцінка сама по собі зменшує напругу і дає більше ясності людині.
До того ж самодистанціювання допомагає з’ясувати істинну глибинну причину психологічної проблеми людини. Наприклад, клієнт скаржиться, що багато працює, щоб прогодувати сім’ю, але ніхто цього не цінить. Через сократівський діалог ми відведемо людину від самих переживань і запитаємо, навіщо насправді їй так багато працювати, які ще є на це причини. І в процесі може з’ясуватись, що так людина заповнює вільні години або час поряд з дітьми (бо це дуже складно). Що на роботі людина отримує увагу, якої не вистачає в житті тощо. Але зовсім забуває, що вона не залізна і має відпочивати. Так незначний огляд себе зі сторони може допомогти зняти напругу і вийти на кращий шлях.
Іншим важливим аспектом логотерапії для мене стала самотрансценденція. Обидва процеси схожі за сутністю, але різні по природі. Під час самотрансценденції людина відходить від своїх переживань не на прохання терапевта, наприклад, а задля чогось більшого, ніж сама людина. Гарним прикладом сьогодні є лікарі в Україні. Під час війни у людей цієї професії немає вільного часу, інколи немає можливостей поїсти, а інколи навіть немає чим лікувати пораненого. Але попри свої особисті переживання, біль та страх, вони продовжують рятувати життя інших.
Менш емоційним прикладом може бути мама новонародженої дитини. Яка втомилась під час пологів і її організм вимагає відпочинку. Але якщо дитина прокидається і плаче, то мама не буде залишатись зі своїми переживаннями. А заради дитини вона підніметься з ліжка, нагодує, покачає, потішить дитину. В роботі з клієнтами це допомагає перемкнути їх часто невротичний фокус на собі через увагу до інших людей або справ.
Третім важливим аспектом є розуміння особистості. Особистість – це не її проблеми, не її хвороба і не її минуле. Особистість не обмежена і не замкнена лише у тілі або психіці. Особистість тривимірна:
- фізичний вимір, організм
- психічний вимір, психіка
- ноетичний вимір, дух
Людина не зводиться до простоти, а отже у своїй роботі я допомагаю людям розширити їх бачення про себе. Часто клієнти хочуть почути свій діагноз, дізнатися причину своїх переживань чи поведінки. Але не так часто можна віднайти ці відповіді, і не так часто вони дають позитивний результат. Тому я знайомлю їх з існуванням ноетичної частини та допомагаю побачити себе у більшому вимірі.
А вже за цими кроками слідує пошук об’єктивного сенсу. Або кінцевого, або того, що існує зараз. Сенс наповнює людей життям, і життя знову в них палає.
Наталія Хмельова
