З огляду на основне завдання логотерапії – фокусуванні спільної уваги терапевта і клієнта на пошуках сенсу, Франкл розробив основні логотерапевтичні методи: парадоксальну інтенцію, дерефлексію. Обидва ґрунтуються на посиленні тенденцій до самотрансценденції і самодистанціювання. Третій метод логотерапії Елізабет Лукас позначила як модифікація установок.
Лукас шукала поняття, яке могло б узагальнити кілька технік бесіди і способів дії в логотерапії, таких як «сократичний діалог», «метод загального знаменника», «бесіда про пошук сенсу» і ін. Таке поняття добре відокремлюється від «модифікації поведінки», до якої прагне поведінкова терапія, і вказує на головне бажання логотерапії: в першу чергу змінити не поведінку, а установку.
Кожен з методів чи методик логотерапії направлені не на пошук причини проблематики, а на найкращий підхід до її вирішення. За допомогою методів ми намагаємось відкрити в пацієнті здоров’я і цілющі сили, які і будуть передумовами пошуку сенсу.
Парадоксальна інтенція дистанціює від психогенних тригерів і таким чином блокує їх. Метод рекомендований для пацієнтів з обсесивно-компульсивними і фобійними розладами, які супроводжуються вираженим почуттям тривоги або нав’язливими страхами. Суть цього методу полягає в тому, що клієнт повинен захотіти здійснення того, чого він боїться (у випадку фобії), або щоб він сам здійснив це (при обсесивних станах). При цьому парадоксальну пропозицію краще сформулювати в гумористичному контексті. І фобії, і обсесивні реакції (нав’язливі переживання) пов’язані з прагненням уникнути страхітливих ситуацій, тобто з гіперінтенцією стосовно них. Цей прийом дає змогу подолати невротичну гіперінтенцію через її парадоксальне посилення.
4-ри річна донька однієї клієнтки мала фобію, яка полягяла в тому, що дівчинка боялась самостійно вночі ходити до вбиральні через існування, на її думку, Бабайки. Клієнтці було рекомендовано в жартівливій формі, припустити, що насправді Бабайка це подружка її доньки, чому б їм іноді не запрошувати її на чай з цукерками, адже вона саме заради цього долає темряву і морозний холод аби завітати саме до них на кухню. Тому що в них найсмачніші цукерки. Вдячна Бабайка буде супроводжувати за це доньку до вбиральні і оберігати від пригод. Чому б ні! Нехай приходить! Через кілька подібних бесід Бабайка викликала у дівчинки сміх, страх минув.
Дерефлексія знижує егоцентризм і невротичну гіперрефлексію. Вимушеність до самоспостереження є однією з причин зменшення спонтанності і природності поведінкових реакцій. Основне завдання дерефлексії – ігнорувати потяг до нав’язливого самоспостереження і контролю. Для подолання страхів, побоювань, нав’язливої рефлексії з приводу можливих невдач (часто це призводить до розладів сексуального функціонування) використовують здібність клієнтів до самодистанціювання, яка виражається в гумористичних реакціях на власні страхи і компульсивні (внутрішні) реакції. Якщо раніше психічно лабільні люди прагнули витиснути свої проблеми, то сьогодні вони схильні до їх надмірної рефлексії, що не менш шкідливо. Можна навіть уявити обидва феномена, «витіснення» і «гіперрефлексію», як два полюси одного і того ж простору, в якому посередині можна було б розмістити оптимальне рішення проблеми.
Метод модуляції установок має широкий спектр варіантів і важливі два основних моменти. Метод повинен допомогти пацієнту покращити його установку по відношенню до чогось. Це щось не обов’язково є негативним, як можна припустити. При деяких умовах виправлення вимагає установка людини до чогось позитивного (гарні оцінки, фінансове благополуччя і т.д.).
Деяку ситуацію можна «виправити» одним лише відношенням до неї. На жаль, є випадки, в яких негативну ситуацію не виправити, наприклад при важких фізичних захворюваннях, ампутації кінцівок, при втраті близьких, проблемах вини. Не можна нічого змінити, але можна вільно обирати своє відношення до цього. І саме від цього залежить як людина перенесе те, що не можна змінити. Тож, модифікація установки застосовується при реактивних неврозах, ятрогенних порушеннях, стражданнях, ноогенних неврозах, депресіях.
Сила логотерапії в тому, щоб за допомогою досконалого знання її методів та імпровізації, підібрати такий «репертуар» інструментів, який буде найбільш ефективним в кожному унікальному випадку життєвої ситуації.
Анна Чупрова
