«… Життя часто порівнюють з дорогою. Проте, навіть найвишуканіше порівняння завжди кульгає, оскільки мистецтво – це милиці Істини. До того ж земний шлях людини – це хвиляста стежинка у лісі та не стрімка, як лезо ножа, автострада. Цей шлях простягається не стільки у просторі, скільки у часі. Відлічуючи кроки, ми переміщуємось з точки А у точку В, одночасно зростаючи з дитячого незнання у вибілену мудрість.
Але це ще не все!» Дорозі життя підвладні такі висоти і такі глибини, поруч з якими Еверест здається пагорбом у пісочниці, а Маріанський жолоб – калюжею поруч з під’їздом. Оскільки дорога життя відкриває висоти та глибини людської душі, у якій є Бог.
